Морозова А., 5-Б

24.02.2022.

Я прокидаюсь від того, що мене розбудив дідусь. Вдягайся. Чому? Війна почалась. Я вдягаюсь під звуки вибухів. Сум на душі. Беру телефон, бачу пропущений дзвінок від подруги. Дзвоню їй. Привіт, в тебе все добре? Так, в мене все добре. Зараз підемо до магазину. А ви? Ми теж зараз підемо до магазину. Добре, ми почекаемо. Збираємося, йдемо до магазину, ми з Дариною (це ім'я моєї подругу) плачемо. Потім ми пішли додому. Сидимо сумні, дивимося новини по телевізору. І тут дзвінок. Йдіть в підвал. Через дві години тут нічого не буде. Ми зібралися й пішли в підвал. Там була Дарина. Ми були біля підвала. Бух. Ми біжемо в підвал. Сидимо. Ми були в підвалі ніч. Наступного дня о 6:00 ми пішли до дому, о 8:00 вже йдемо в підвал під обстрілами.

15:00

Бабуся зварила борщ поки було тихо ми з Дариною пішли їсти. Мені стало дуже погано. Поміряли температуру 38.0. Дарина пішла. Ми сидимо вдома. Бах. Пішли до коридору. Бух бах бах бух бух. Зібралися побігли в підвал.

23:00

Настя, пішли додому. Ні я не піду. Говорю я зі сльозами на очах.

Знову ніч в підвалі. Наступний день. Дарина поїхала з України. Меня стало дуже погано. Бабуся поїхала в аптеку під обстрілами і під звуки серени. Так ми жили 10 днів.

6 березня

Ми їдемо до Львова не знаємо куди, куди Бог проведе. На наступний день ми були в безпеці. Під час війни в мене народилася маленька сестра.

22.04.2022.

Сьогодні ми теж в безпеці готуємося до свята.

Ми переможемо! Ми сила! Все буде добре!

Слава Україні! (blue_heart)(yellow_heart)

Кiлькiсть переглядiв: 63