• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• 24.02.2022. Особиста хронологія війни. З вірою у Перемогу
• Коновалова Д.

Коновалова Дар’я

Увечері 23 лютого, я, як і багато школярів, робила домашню роботу. Я малювала гарний проект з англійської і готувала мову. Лягала спати з гарним настроєм і передчувала хорошу оцінку. Але сталося найстрашніше в моєму житті...

24 лютого о 5-й ранку почалася війна. Як я дізналася? Я прокинулась від серії вибухів. Він був не один, їх було десятки... Десятки вибухів неподалік мого будинку. Скло в моїй квартирі тремтіло. Пролунав перший вибух і я подумала, що це салют, але коли наступні один за одним, я зрозуміла, що це зовсім не салют. Я встала з ліжка, у мене тремтіли руки, і я пішла до кімнати до батьків. Я ніколи не забуду настільки налякані та втрачені вони були.

У цей день ми вже не спали. Постійно чули поряд вибухи. З вікон бачили черги на заправки та в магазин, бачили їхню паніку.

2 тижні ми жили під пострілами та вибухами. 2 тижні ми спали в коридорі та в туалеті, боячись засипати, боячись кожного звуку, просто боячись за життя.

Рішучий моментом для нашої родини став один вечір коли літак пролетів дуже і дуже близько над нашим будинком, а потім ми дізналися що він випустив бомбу за кілька кілометрів від нас. Це буквально кілька секунд на літаку, і якби бомба випала на 5 секунд раніше , то мого будинку та району не було б.

Наступного ранку я прокинулася від слів наляканого тата, він казав що терміново треба їхати з Харкова. Так і сталося. У нас було 15 хвилин. Ми зібралися і поїхали. Проблема була в тому, що у нас зовсім не було бензину, нам би не вистачило і на 100 кілометрів. Ми мали на меті знайти заправку. Згодом ми знайшли і простояли там годину... Ми стояли годину на заправці під пострілами, боячись, що б не прилетіло до нас.